Коли грім гуркоче над степами,
І вітри свободи б’ють у груди,
Ми стоїмо, як криця перед хвилями,
Бо нашу землю ворог не здобуде.

Наші душі — мов вогонь із сталі,
В наших венах — пісня поколінь.
Ми не впадемо, хоч би що казали,
Ми розіб’ємо кривавий тінь.


Ми — діти сонця, бурі і вогню,
Наш стяг — у небі, вітрила в бою.
Ми крикнемо: "Слава!" — крізь грім і пил,
Бо воля — це наш кований крилами стиль!


Коли мечі розсікатимуть ночі,
І на долонях — кров із ран.
Наші серця вогнем палючим,
Перетворять біль у бойовий гімн.

Хай розлітається земля під ногами,
Ми не станемо на коліна знов!
Битви духу ведуть за нами,
Бо в нас — нескорений народ.


Ми — діти сонця, бурі і вогню,
Наш стяг — у небі, вітрила в бою.
Ми крикнемо: "Слава!" — крізь грім і пил,
Бо воля — це наш кований крилами стиль!


Розірвемо кайдани минулого,
Залізом і голосом гнівних пісень.
Ми — рок, ми — сила народу могутнього,
Україна живе у серцях поколінь!


Розірвемо кайдани минулого,
Залізом і голосом гнівних пісень.
Ми — рок, ми — сила народу могутнього,
Україна живе у серцях поколінь!

ми — сила народу могутнього...
(Україна живе у серцях поколінь!)