Коли світанок тихо стукає в вікно,
А на вулицях ще дим і тінь війни,
Ми стоїмо — не впали, не здались,
Бо Україна сильна, вільна, ми — її сини.

Під вибухи, під плач гітар і снарядів,
Народжується сила в наших серцях.
Цей біль не стерти, та він нас єднає,
Немов незламний дух у вікових піснях.


Нескорена земля, залізна і свята,
Тече по ній ріка свободи золота.
З уламків зір зійде нова зоря,
Нескорена земля, ти завжди моя!


Коли холодний вітер б’є по спині,
І плаче мати за синами у пітьмі,
Ми йдемо, бо віримо в надію,
І кожен крок гартує нас у боротьбі.

Наш стяг здіймається крізь хмари й дим,
Небесна сотня нас веде крізь час.
Ми вистоїмо, бо несемо у собі
Любов до дому, до землі, що єднає нас.


Нескорена земля, залізна і свята,
Тече по ній ріка свободи золота.
З уламків зір зійде нова зоря,
Нескорена земля, ти завжди моя!


Сльози змиють біль, але пам’ять не згасне,
Кров героїв — це коріння для життя.
Ми пройдемо крізь вогонь і темряву разом,
Бо в наших жилах б’ється воля й непокоренне майбутне.


Нескорена земля, мов фенікс у вогні,
Твій дух безсмертний сяє в кожному вікні.
Ми будемо стояти до останнього дня,
Нескорена земля, ти навіки моя!